Заняття з дітьми на тему «Розвиток спостережливості у дітей»

Дітей у школі треба навчати всьому: допитливості, спостережливості, уваги, старанності, любові до цього світу і його надзвичайної краси, працездатності, завзяттю, доброті, терплячості… Це дуже важливо, тому що діти ідуть в життя, пізнають світ, відкривають для себе щодня щось нове, цікаве, незвичне, дивовижне. Але не всі діти вміють зосереджено спостерігати, не кожному цікаво сидіти тихенько і вдивлятися у таїну неба, чи у високу травичку, де проходить життя дрібних комашок та маленьких звірят, не кожен здатний у звичайнісінькій калюжі побачити дивовижні біленькі хмарки, а у лісі — чарівну казку… Але це дуже важливо — навчити дитину дивитися і бачити красу навколишнього світу та зрозуміти життя навколо себе. А ще важливо і необхідно привчати слухати і чути, вловлювати чарівні звуки землі, які дають людині радість і задоволення. Важливо не тільки одержувати ласку від маминих і татусевих рук, а й відчути її від подиху легкого вітерцю, від світлого промінчика теплого сонечка та й самим з людьми поділитися щирою ласкою і теплом свого серця. Почуття в дитині ми, дорослі, повинні виховувати, щоб діти виростали чуйними, добрими, світлими, небайдужими, уважними. А тому треба розвивати у дітей всі ці якості терпляче і постійно, звертати увагу на дрібні деталі, на те, що навколо нас вирує життя, як дивовижна казка, наповнене красою, кольорами, формами, звуками, динамікою руху. Треба показати дитині, як народжується світанок, а на зміну дню приходить темна нічка, що в природі відбувається зі зміною дня і ночі та зі зміною пір року. Це не тільки цікаво для кожної дитини, але й корисно, тому що розширює її кругозір, збагачує знання, розвиває почуття… З дитиною постійно потрібно розмовляти, читати їй, привчати слухати і бачити красу, показувати все навколо себе, розвивати спостережливість, вчити співпереживати і зрозуміти, що всьому живому може бути боляче і страшно, радісно і весело, тепло і холодно... Треба звертати увагу дитини на квітку і листочок, вчити милуватися барвами і звуками землі — це дуже важливо, тому що тоді збагачується уява і дитяча душа, і народжуються в ній найвищі почуття любові до всього живого і неживого у нашому чарівному світі. Нині, у вік цифрових носіїв інформації, діти виростають катастрофічно відірваними від природи, від чарівного довкілля, в якому вони проживають, від казкової краси, тому що вся увага їхня у планшетах, телефонах, іграх… Вони живуть в віртуальному світі своїх фантазій та мультиків. І кожен раз все рідше спілкуються з природою, не помічаючи її краси і багатства, не відчуваючи звичайної радості і втіхи від простої квітки, метелика, жучка чи пташечки. А жива природа — це найкращий вчитель, вона джерело знань, радості, достатку.

І якщо одного дня станеться збій у комп’ютерній системі (а це може статися в будь-яку мить від великого спалаху на Сонці чи від згубних променів далекої зорі), ціле покоління людей стане безпорадним у житті, тому що вони не знають елементарно, як вижити без комп’ютера на Землі.

Тому розвиток спостережливості та допитливості у дітей — дуже актуальне завдання, адже не рідко сьогодні можна побачити дітей, які не знають, де береться хліб, як він росте, не кажучи вже про те, якою ціною він дістається і скільки праці в ньому закладено… А діти — це ж майбутнє країни і світу… Тож дуже важливо виховувати у дітей допитливість, спостережливість, наполегливість, завзяття, старання, щоб дитина зрозуміла світ, у якому живе, щоб їй захотілося його вивчати, знати більше і досконаліше все навколо себе. Тому так важливо впроваджувати філософію для дітей, щоб вони зрозуміли, що життя — це праця, постійне навчання, творчість, боротьба, стремління вперед, до досягнення своєї мети, до вдосконалення розуму, почуттів, волі, моральної зрілості, соціальної відповідальності…