Про виховання в родині
Поради та настанови батькам про виховання та навчання дитини у сім’ї

Колись в Україні було чи не найкраще сімейне виховання дітей. Адже українські діти виростали грамотними, дуже працьовитими, культурними, вмілими і поважали своїх батьків та старших членів родини. Я хочу поговорити з вами, бо дуже поважаю нашу українську народну педагогіку, яку почали забувати сьогодні і батьки, і педагоги на жаль… У ній дуже лаконічно і правильно сформульовані принципи і методи виховання. От якщо до неї повернутися, то вона докорінно змінить погляди людей на виховання, бо й досі майорить прислів’ями і приказками про виховання дитини батьками. І досі всі вони дуже актуальні і сучасні, хоч їм вже сотні літ. Там є все про виховання від дня народження дитини і до того, як вона виросте і піде в самостійне життя. І не треба нічого нового придумувати, досить звернутися до мудрості нашого народу і все стане на свої місця. А все починається ось з такого прислів’я: «Виховуй дитину, поки вона ще поперек лавки лежить», тобто з першого дня народження. Привчай її до праці, бо «Чого не навчився Івась, Іван того не буде знати», «Що знати і вміти, так того за поясом не носити», « Рання пташка росу п’є, а пізня слізки ллє», «Праця чоловіка годує, а лінь марнує» і сотні інших, які направляють виховання в правильне русло і всім стає зрозуміло, що праця — це основа життя, а тому дітей треба виховувати в праці, в наполегливості: «Не все одразу дається, а потроху та помалу, то зробиш користі чимало» і ще: « Що маєш зробити, то зроби сьогодні, а що маєш з’їсти, то з’їж завтра». І ще таке: « Не той молодець, хто діло починає, а той, хто його кінчає». А тому до праці треба привчати з самого малечку, щоб дитина це зрозуміла, а по-іншому і не могла навіть думати. Тоді з неї виросте нормальна і хороша людина, а не трутень, який буде жити, як міль в крупі. Що ми спостерігаємо в сучасних сім’ях? Далеко не таке виховання. От подивіться. Йде дитина в перший клас, а поруч мама чи бабуся несе дитячий ранець, торбу зі змінним взуттям і т.д. А чому? Чому дитина звикає до того, що його книжки має нести хтось інший? На вашу думку це правильно? Скажете, що сумка важка. І що? Не настільки вона важка, щоб дитячий організм з цим не справився. Навіть якщо й важко, то дитина мусить відчути це на собі і звикати до того, що не завжди в житті буде все легко і, що труднощі треба долати. Чому батьки не виховують звичку в дитини самостійно справлятися зі своїми обов’язками, які на нього покладає життя? Чому не вчать малу дитину тому, що вже слід і мамі чи бабусі допомогти нести її сумку, а не навпаки? А це вже культура виховання, яка дуже потрібна в житті. І це те найменше, що повинні батьки прищеплювати своїм дітям з раннього віку. А коли ж ні, то і виростає з такої дитини лежень, якому всі щось винні. Спочатку мати з батьком, потім всі інші. І яка повага до батьків буде в такої дитини, якщо вони стеляться перед нею, догоджають і самі себе не поважають?

І так по кожному пункту.

Виховуйте повагу до батьків і старшого покоління, як каже народна мудрість: «За науку цілуй батька-матір в руку!». Тому в сім’ї повинен бути високий авторитет батька і матері, батьки повинні створювати свої правила, закони, власні традиції, направляти дитину на правильну дорогу, розказувати, пояснювати і показувати приклад, як треба поступати в житті, а як ні; ставити відповідні вимоги до дітей змалку, щоб це стало законом для них. Народні прислів’я про це говорять так: «Який кущ, така й хворостина, які батьки, така й дитина». «Яке дерево, такі його й квіти, які батьки, такі й діти», «Яке зіллячко, таке й насіннячко». І ще десятки подібних, та всі вони говорять про те, що як виховаєш дитину в сім’ї, те й будеш мати. Тому не треба чекати від дітей чогось надзвичайного і високого, вони завжди будуть схожими на своїх тата і маму. Щоб виховати дитину хорошою, почніть виховання з себе, щоб діти мали на кого рівнятися, мали з кого брати приклад. І це в першу чергу потрібно для самих батьків. Адже школа — це тільки певний відрізок часу, а життя набагато довше і вам зі своїми дітьми доведеться доживати віку. А яким це життя буде для вас — це покаже час і ваше виховання. Що виховаєте, те будете мати. Тому слід задуматись над питанням виховання вже зараз. На моє глибоке переконання, не треба навіть дуже заглиблюватись в наукову літературу з виховання, хоч читати наукові праці — дуже корисно, але досить звернутися до простої і доступної для розуміння народної педагогіки, вона завжди актуальна і сучасна, хоч проходять століття, а питання виховання все ті ж: виховати високоморальну, добру, щиру, щедру, роботящу, уважну, розумну і мудру людину, яка вмітиме давати раду і собі, та іншим, не залишить ніколи нікого в біді, а протягне руку допомоги за будь-яких обставин…

Світ сьогодні дуже складний і життя важко порівнювати з минулим, хоча б на 50 років. Відбуваються надшвидкі зміни в науці, в техніці, робляться неймовірні відкриття в усіх галузях, що звичайний людський розум не завжди може все осягти і зрозуміти. Але життя продовжується і треба перейти через всі перепони, треба весь час вчитися, входити в курс подій і розуміти все, та правильно орієнтуватися в ситуації…Тому завдання батьків і полягає в тому, щоб сформувати в дитини отой міцний стержень, який не дасть зламатися, не зможе зігнутися, а витримає будь-яке життєве навантаження і зробить людину самостійною, стійкою, розумною і мудрою. Питання виховання ніколи не було легким, адже всі ми різні, у кожного своє бачення цього світу, людських стосунків, краси, а сьогодні воно ще складніше і важче. Тому дитині треба показувати цей світ таким, яким він є, без прикрас. Адже дитину не можна вберегти від сьогоднішніх подій, бо дитя — це не скляна кулька, не кришталева прикраса, яку можна обгорнути і заховати. Дитина прийшла у цей світ жити. І кожен період історії був складним, людині ніколи не було легко. Але в усі часи були чудові люди, які вміли правильно жити, вміли виходити красиво з найскладніших ситуацій. Тому і сьогодення — не виключення, а скоріше закономірність. А раз так, то і виховання повинно продовжувати найкраще, що в нас було: людяне, добре, світле, високе, моральне… Те, що людину в світі робить — Людиною.

Тому і тепер треба привчати дитину до пізнання цього нелегкого світу: «Людей питай, а свій розум май». Адже в сучасному світі — це дуже важливо, щоб дитина мала свою думку, вміла відстоювати свої погляди, виростала самостійною, впевненою в собі. Щоб була розсудливою, завжди добре подумала, перед тим, як має щось зробити. Це дуже важливо, особливо в підлітковому віці, коли діти схильні йти за «авторитетами», за масою, робити дурні і невиправдані вчинки, іноді дуже жорстокі. А народна педагогіка застерігає: «Не микайся, Грицю, на дурницю, бо дурниця боком вилізе» або «Спершу треба розсудити, а тоді робити». «Сім раз одмір, а раз одріж», бо «Буде каяття, та не буде вороття», бо ж «Одрізаного не приставиш». І про це треба завжди говорити вдома, в колі сім’ї, розглядати різні вчинки людей та їх наслідки, щоб дитина звикала думати й аналізувати, порівнювати і зрозуміти, та змогла вчинити правильно. Пам’ятаю, як моя мама завжди не просто говорила, а сипала прислів’ями, хоч малою я не все розуміла, але завжди допитувалась, що то воно таке. Мама доступно розказувала і наводила приклади, вона і тато завжди зі мною розмовляли, як з дорослою. І хоч вимоги ставились до мене відповідно до віку, але я завжди знала, що як дав слово, то треба виконати, як сказано щось зробити, то це обов’язково треба зробити. Самі прислів’я іноді з часом забувалися, але спалахували, наче іскорка, в потрібний момент, заставляючи задуматись. Мабуть для того вони і є такі влучні, дотепні і потрібні народні прислів’я. Їх є багато, на кожен випадок життя і вони заставляють задуматись. Але до цього треба привчати дитину змалку, бо все в житті починається з малого. А тому до виховання дитини треба ставитись дуже відповідально, не потакати дитячим забаганкам і капризам, а пояснювати, що добре, а що погано, є в нас таке гарне слово — тлумачити. От завдання батьків і полягає в тому, щоб розтлумачити дитині ситуацію, розкласти все по поличках, щоб вона зрозуміла, які можуть бути наслідки, що може за собою повести погане слово чи необдумана дія. А от пояснювати і тлумачити дитині треба доброзичливо, без крику, без нервів, щоб дитина відчувала, що ви її любите, що вона найрідніша і наймиліша в світі. Тоді слова ляжуть в душу і залишаться там назавжди. В народних прислів’ях і про злий язичок влучно сказано, бо «Слово не полова, а язик — не помело», тому «Умій сказати, умій змовчати», бо «Шабля ранить голову, а слово — душу». А от «Від теплого слова і лід розмерзається». Та й «Дурний язик голові не приятель». І все тут зрозуміло. І що більше додати? Поясніть це дитині на доступних прикладах, доброзичливо, тихенько і спокійно, і тоді все буде добре. І про те, що дитина повинна завжди говорити правду, батьки повинні наголошувати дитині і не раз. І починати про це говорити не тоді, коли вже брехня на поверхню вилазить, а зарання, щоб попередити намагання сказати неправду. Щоб у дитини виробилось стійке переконання, що «Правда і в морі не тоне», «Засип правду хоч золотом, затопи її болотом, а вона наверх спливе», бо «Брехень багато, а правда — одна». І дуже важливо, щоб діти це зрозуміли, відчули, а тоді їхня поведінка буде зовсім іншою. Головне, щоб дитина зрозуміла, що треба в першу чергу себе шанувати, бо як народна мудрість каже: «Шануй себе, шануватимуть люди тебе», «Хто чисте сумління має, той спокійно спати лягає», «Доброму скрізь добре», «Кого почитають, того й величають», тому «Батьком-матір’ю не хвались, а хвались честю» і «Все добре переймай, а зла уникай». А сьогодні так багато дітей не вміють себе достойно поводити в колективі, бо у них батьки багаті і можуть купити своїй дитині вже сьогодні хоч трамвай, а хоч станцію Метро, а от про їх виховання не дбають, а тому такі діти ростуть нахабними, зверхніми, задерикуватими, які тільки те і роблять, що хваляться і зазнаються. Вони ще не розуміють того, що багатство — це не найголовніше, бо воно, як прийшло, так може й піти, а мудрість — вічна. Тому треба ростити дитину мудрою, чесною, правдивою і доброю. Бо «Не одежа красить людину, а добрі діла», «Хто не чинить лихого, тому не страшно нічого». І треба завжди дітям наголошувати на те, що «Лихий доброго псує», тому слід придивлятися до людей, кого ти вибираєш в друзі, бо «З ким поведешся, того й наберешся». А що найцікавіше, то те, що лиха людина старається бути зверху, верховодити всіма, а тому остерігатися таких людей потрібно.

І про те, що треба берегти своє здоров’я теж є прислів’я, бо це головне в житті. «Найбільше багатство — це здоров’я», бо «Здоровому — все здорово», «У здоровому тілі — здоровий дух», а «Без здоров’я нема щастя». Всі ці прислів’я закликають до здорового способу життя. І батькам слід роз’яснювати дітям чому це так і як треба себе поводити між людьми, і не брати приклад з тих, хто палить цигарки чи п’є горілку, або вживає наркотики. Бо все це приводить до втрати здоров’я і життя. Якщо з дітьми про все це говорити, вести з ними вдома задушевні розмови про все на світі, то діти не будуть пропадати на вулиці і не шукатимуть собі іншого товариства, бо їм вдома буде затишно і цікаво з татом і мамою. То ж і про сімейний лад є багато прислів’їв: «Нащо ліпший клад, коли в сім’ї лад». В такій сім’ї всім добре: і батькам, і дітям, там є захист, доброта, співчуття, порада і затишок. То ж всі ми прагнемо добра, а іноді забуваємо, що воно залежить саме від кожного з нас, бо «Як постелишся, так і виспишся». Сім’я і діти — це дуже складна робота, це робота без вихідних, без лікарняних і всі 24 години на добу. І батько, і мати — це два крила для дитини, без яких їй важко піднятися в небо своїх мрій. А тому треба дуже піклуватися про те, щоб у кожного була щаслива сім’я. Любов — це велике почуття, але щоб вона не вгасала, не пропала, її треба підсилювати турботою, розумінням, терпінням, ласкою, відданістю, теплом свого серця, розумом та мудрістю. А як буде така сім’я, то будуть там і хороші діти. А щоб все це було у кожного тата і мами, треба постійно працювати над собою, щоб бути прикладом для своїх дітей, піклуватися про своїх синів та дочок, бо їх не тільки треба нагодувати і одягти, та купити смартфони, а ще й розмовляти з дитиною, любити її, ділитися своїм досвідом, вчити, наставляти на добру путь, тлумачити прописні істини, ходити з нею в природу, пояснювати іноді кожне слово і захищати, оберігати, а іноді обмежувати її бажання. Бо це ваша дитина — найбільше багатство, що у вас є. І не треба стелитися перед дітьми килимовою доріжкою, догоджати та виконувати всі забаганки, а слід привчати до того, що всі земні блага заробляють люди лише своїм старанням, невтомною працею, рясним потом і нічого до людини не приходить саме собою, до всього треба докласти і розуму, і рук. Ось я навела кілька прислів’ їв, які коротко і зрозуміло розкривають теми виховання дитини. Постарайтеся застосувати їх у своїй практиці, постарайтесь бути ближчим до своєї дитини, завжди розмовляйте з дітьми на всі теми, про все на світі, бо тільки ви зможете своїй дитині дати правильну пораду, бо у вас вже є досвід, обізнаність, знання, яких ще не мають ваші діти. Не старайтеся бути своїм дітям другом чи подругою, а насамперед будьте розумними і мудрими, справедливими батьками, яких люблять і поважають ваші діти, для яких ви авторитет і приклад. Адже вашим дітям треба не просто друг чи подруга, їм в першу чергу потрібні тато і мама, які зрозуміють, захистять, поспівчувають, обігріють, порадять, правильно оцінять вчинки і не осудять, а розтлумачать, бо вони — батьки.

То ж не цурайтесь віковічної народної мудрості, звертайтеся частіше до цього цілющого джерела. Бо у цьому — душа нашого народу, його погляди і переконання, наша правда, наша воля і мудрість всіх поколінь, що жили на цій землі. Хай у всіх вас будуть гарні сім’ї і чудові, добрі та розумні діти, з якими вам буде затишно в старості!