І знову дощик цілий день хлюпоче,
На вулицю не вийти, бо сльота.
Ну, а душа давно весни вже хоче,
Та до весни дорога непроста.
Бо ще не час. Зима й не наставала.
Не вислала ні віхол, ні снігів…
Метелиця над полем не гуляла,
Не замела на річці берегів,
І ріки та ставочки не скувала,
І чарівної казки не було.
Та інеєм ще землю не вдягала,
А все дощить і кожен день тепло.
Вже й квіти починають визирати
І думають, що треба їм рости…
Та ж не пора! Для квітів ранувато,
Ще може заморозить й замести…
Зима ще буде, та коли — не знаю.
То хай хоч в Лютому, що може видає.
Бо в Березні я вже весну стрічаю,
Весни так прагне серденько моє.