Надія Красоткіна

І от — п’ятдесят

І от — п’ятдесят! Гарне свято!
Скажіть, а чому б і ні?
Зібралось людей тут багато
І линуть дзвінкі пісні.

Хоч жінці літа не рахують,
Але п’ятдесят — не сховать.
То ж день цей знаменний святкують
І хочуть щось добре сказать.

Бо жінка цього заслужила,
В роботі щоденно горить.
Двох дочок прекрасних зростила,
Всім завжди на поміч спішить.

І де тільки сила береться,
А в серці тепло й доброта?
Все робить й мовчить, не здається
Ця жінка красива й проста.

Та скільки в ній мудрості й світла,
Терпіння, любові, краси!
В піввіку свої — розквітла!
То ж зичим з води і роси

Здоров’я, наснаги, сили,
Щоб й далі такою була.
Онуків діждала й зростила
Й душею постійно цвіла!

Щоб внукам казки читала,
Бо в них наша радість буття.
Щоб силу й натхнення мала
І завжди любила життя.

Бажаємо щастя людського
Та радості, щирих пісень.
Жіночого щастя земного,
Любові й тепла кожен день.

Щоб в домі достаток мала,
І щастя у дітях своїх.
Щоб дзвінко душа співала
І щиро бринів твій сміх!

Ну, от... П’тдесят крилаті...
Як молодість швидко летить!
Ми зичимо щиро на святі
Ще жити тобі і жить!

І ранки росисті стрічати,
Й летіти в ясні небеса,
І щастя найвище пізнати,
Де радість, любов і краса!

Бо що ж п’ятдесят? Це свято
І радість, бо мудрість є.
А років ще небагато,
Що прожила — твоє.

У кожного доля власна
Своїх проспівала пісень.
Хай буде твоя прекрасна
Сьогодні і кожен день.

Хай доленька буде чудова,
Нехай обминає біда.
Ще стільки живи здорова
Й душею завжди молода!

Відгуки

Коментарі Cackle