Я встала рано-вранці, на світанку,
Ще прохолода всюди надворі.
Виконую свою я забаганку —
Йду по росі холодній в цій порі…
А ось на сході ледве, ледь жевріє,
Проміння сонця проганяє ніч.
І про тепло усе довкола мріє.
Краса повсюди… Ось у чому річ…
Стою і насолоджуюсь красою,
З-за горизонту сонечко встає.
Усе довкілля вмилося росою,
І у промінні сонця виграє.
По світу хтось розсипав діаманти —
Виблискує і світиться усе.
І чорні тіні, мов якісь гіганти,
Світанок чистий по траві несе…
Таке скрізь диво, що й не передати,
Й побачити лиш можна в цій порі.
В природі — тиша, буде все мовчати
І сонце заіскриться угорі…