Вночі сьогодні трішки засніжило,
І сніг собі легесенько кружляв.
А землю ніби білим пухом вкрило,
Та рано-вранці він уже розтав.
Мороз пішов і трохи потепліло.
На небі хмари. Сонечка нема…
Тепер усе від квітів побіліло,
Хоч уночі вертається зима.
Та хай собі… Весна ж непереможна!
Її уже нікому не здолать.
Весну закидати ще снігом можна,
Але вона не буде відступать.
Вона квітує, соками вирує
І кожен день нове щось видає.
Уже земля на пагорбах парує,
І барвами новими виграє.
Весна непереможна, що й казати,
Чарівна, дивна, світла і ясна.
Її тепер нікому не здолати —
Іде по світу впевнено весна!