А влада тягне, щоб розхолодити
Народ, що встав і за своє стоїть.
Якщо не виборем, як далі жити?
Скажіть, будь ласка, як нам далі жить?
Ця ненаситна влада все розкрала,
І землю, кожну фабрику й завод…
А що не встигла — просто занедбала,
То ж зубожів і став рабом народ.
А що народ — для них він просто бидло,
Яке закрило рота і мовчить.
Але народу все давно набридло
І він повстав, бо хоче захистить
Свої права і волю, і свободу,
Щоб жити гарно, як належить нам.
Та вибороти важко це народу,
І молодим, й бувалим козакам…
Бо влада мстить, здаватись не бажає.
А хто ж віддасть корито золоте?
Вона б’є жінку, у дітей стріляє,
Бо є у неї правило просте,
Що все за гроші можна прикупити,
Усе-усе, що десь не так лежить.
Нечисту совість легко прихватити,
Й за душу Чорту можна заплатить.
То ж будьмо, люди, сильні, непідкупні,
Бо нам втрачати вже нема чого.
Свої серця зробімо неприступні
І стіймо, добиваймося свого.