Останній день січневий догорає,
Та невеселий був сьогодні день.
Бо в небі сіро, сонечка немає,
І не співа ніхто своїх пісень,
Бо холодно. То як пісні співати,
Коли до серця холод дістає.
Не хочеться з гніздечка вилітати
Пташині, бо тепло в нім є.
А всюди сиро, їжі небагато.
І навіть сонця цілий день нема.
Не хочеться і людям йти із хати,
Така от невиразна ця зима.
А завтра Лютий стане на порозі,
І він нам світла більше принесе.
Слідом за ним уже весна в дорозі,
І звеселіє, зацвіте усе.
І я чекаю, я весну чекаю,
Бо в ній пробудження і квітів, і трави…
І оживе усе довкіл, порозцвітає.
Радій, співай і весело живи!