Я дощ люблю, що стукає в віконце,
А в хаті чисто, квіти на столі…
Це літо миле, буде ще і сонце,
А зараз в вікнах крапельки малі…
А дощ все припускає й припускає,
Ще й загриміло десь вдалечині.
На склі краплинка діамантом сяє,
І на душі так затишно мені.
Умиротворення на серці, тиша,
Бо й за вікном і вітер не дихне.
А літній дощик просто вірші пише
І надихає радістю мене.
То спиниться, то знову накрапає.
То вітер стихне, то крилом майне.
Вітрець нову сонату починає,
То стрімко збуриться, а то собі зітхне…
В природі зміни дуже швидкоплинні,
Он хмари розірвались в вишині…
З’явились в небі силуети дивні.
А я дивлюсь. Цікаво все мені…