А над рікою сонечко вставало
А над рікою сонечко вставало
Таке велике й чарівне було!
Собою небо й річку поєднало,
На Землю світло і тепло несло!
А колір, наче вистигла малина,
Та ні, не порівнять ні з чим його!
Не може словом описать людина
Красу світила вічного цього!
Бо кожну мить воно буває інше,
Мінливе наше Сонце чарівне.
Сліпуче, то червоне, то світліше
І завжди різне, хоч завди одне.