А осінь все дощить, дощить
І сумом в вікна заглядає.
Дощ не спиняється й на мить,
А хмара небо накриває
І посилає знов дощі
Й тумани сиві над рікою.
Вітри, листочки несучи,
Шепочуться поміж собою.
Співають часом щось своє,
Гудуть шалено в верховітті,
Вони повсюди зараз є,
Й ведуть себе не так, як в літі.
Холодні стали, навіть злі,
Надривисто гудуть ночами.
Ми ж сидимо тепер в теплі,
З своїми думами й піснями…
А за вікном дощить, дощить.
І вітер гілля нагинає,
Поміж дерев летить, шумить
І тихі думи навіває.