Надія Красоткіна

А осінь йде по краю неквапливо

А осінь йде по краю неквапливо
Та пензлем розмальовує усе.
І кожен день нове я бачу диво,
Щодень новинку іншу нам несе.
Мабуть від спеки квіточка змарніла,
Листки на вишнях в різних кольорах,
Верба тепер ще більше пожовтіла
І білі хмарки в синіх небесах.
Красиво й тепло, сонце припікає,
Така погода, ніби літо ще.
Та срібна павутинка вже літає,
А небо іноді все ж крапає дощем.
Бо це вже осінь пензликом малює
Усе навколо в теплі кольори.
Красу на згадку нам усім дарує,
Тепло і спокій людям шле згори.

Відгуки

Social comments Cackle