В дитинстві так довго усе тривало,
А літу, здавалось, не буде кінця.
І сонечко спати ніяк не лягало,
А гріло, та гріло усім нам серця.
День довго-предовго водив нас у лузі,
А вечір як довго зірками світив.
Ми щиро сміялися, всі були друзі,
І кожен по-своєму жив і любив.
Та час все змінив і життя пролітає,
Вже день, як година, а рік, наче день.
Важливе щось дуже повз нас пролітає,
І менше до серця доходить пісень…
Позаду дитинство і юність крилата,
І молодість також кудись відійшла.
А спогади, часом, приходять, мов свято,
І в серці побільшає зразу тепла.