Надія Красоткіна

А що кому — ніхто того не знає

Народжуємось в певний день і час.
Ніхто не змінить дату, бо не знає.
А що чекає у житті на нас,
Ніхто не передбачить, не вгадає.
То доля у людини є чи ні?
Чи кожен долю творить, як уміє?
Прожито вік, та не збагнуть мені…
І хто ту долю на Землі цій сіє?
Мабуть, що доля є на небесах
Й дарується з народженням дитини…
Не знаюсь на магічних чудесах,
Та щось, таки, та є в житті людини…
Бо йдеш, неначе, по одних стежках,
І правильні, розумні робиш кроки…
Але життя в одних суцільний жах,
А в інших — щастя радісне, високе.
Одним удача стелеться до ніг,
А іншим, що не крок — біда та горе.
Хтось молодим зробить кар’єру встиг,
А перед іншими проблем, як море…
І все в житті на тебе має вплив:
І слово, й думка, зустрічі і втрати…
І якби чесно й правильно не жив,
А доленьку свою не обскакати…
Що має бути, те саме спішить,
Іде невчасно, і незрозуміло…
Не можемо ми долю задобрить,
Хоч якби не старалися уміло…
Не те сказав чи не туди ступив,
І шкереберть летять твої всі плани…
Не те співав і не того любив…
І вже штормлять життєві океани.
А так добра і радості хотів,
І все старався правильно робити…
Все передбачити в житті спішив,
Та не вдалося, як хотів прожити.
То ж доля є у кожного із нас,
Хоч і звучить це так не науково…
Усе приходить в визначений час.
На людський погляд — зовсім випадково.
Та випадковостей нема якраз,
Усе сплановано: і зустрічі, й розлуки…
Усе приходить в визначений час
Хоч що роби, як не заламуй руки…
То ж доля є, але своя у всіх.
І двох подібних у житті немає.
То ж одночасно в світі сльози й сміх,
А що кому — ніхто того не знає…

Відгуки

Коментарі Cackle