А я пишу про літо та про літо,
Бо в серці радість, сонечко й тепло…
А скільки того цвіту, скільки цвіту!
Вже зацвіло усе, що лиш могло!
А літо й далі радує квітками:
Цвітуть кущі, дерева і луги…
Ще й аромати носяться з вітрами,
А стільки радості і щастя навкруги!
Бо то є літо! То пора цвітіння.
Земля дарує всім свою красу:
Маленького струмочка дзюркотіння,
Краплисту й чисту, мов кришталь, росу.
І літню спеку, й небо чисте-чисте,
І прохолоду, що живе в тіні.
І озеро чистеньке й променисте,
І зайчики від сонця на стіні…
Своїх щедрот нам літо не шкодує,
Вони повсюди — руку простягни!
Суничка червоненька як смакує,
Водички холодненької сьорбни…
А літо манить в ліс, а ще до річки,
А в полі маками засіяна земля…
В городі вже дозріли полунички,
І веселково квітне все здаля.