Не знаю як там хто, а я щаслива,
Бо бачу сонце і траву в росі,
І зорі в небі — це велике диво,
І світ чарівний бачу у красі.
І неба синь, й білесенькі хмарини,
І відчуваю подих вітерцю.
Хіба щось більше треба для людини,
Як бачити у щасті землю цю?
А я любити й дивуватись вмію,
Люблю ходити у ліси й поля.
Душею від краси завжди світлію —
Така казкова й гарна в нас земля!
Щаслива я — в словах не передати!
В природі я блукаю залюбки.
Я можу мислити, ходити, відчувати
І вмію слухати її казки…