О, рідна мова, світанкове диво!
В тобі чарівність, щастя, шум лісів,
Ти ніжна, світла, трепетна, красива,
Найбільше диво в світі серед див.
Бо ж мовою все можна розказати,
Минувшину і пройдені путі,
І почуття найвищі передати,
І радощі, й жалі усі в житті.
На всі події, є слова у мові,
На всі предмети, дії і думки.
І ці слова чарівні, пречудові
Душі ліричній, мабуть, завдяки
Тих українців, що її творили,
Що захищали дім свій і поля.
Що мріяли, кохали і любили
І їх почула матінка-земля.
Тому і мова стала промениста,
Чарівна, ніжна, світла і ясна.
І трепетна, співоча, чиста-чиста,
Казкова, мила, як сама весна.
Цінуйте, люди, мову і шануйте,
Бо зміцнює й об’єднує вона.
Чарівним дивом добре опануйте,
Тим більше, що тепер іде війна
І мова окупанта лізе всюди,
Щоб нас позбавити і волі, і снаги.
Цінуйте українську мову, люди,
І рідну землю, рідні береги…
Бо рідна мова — це найбільше диво.
Не треба нам чужого — в нас своє!
Ми доти жити будемо щасливо,
Аж поки наша рідна мова є.