Чарівний літній ранок, синє небо.
Роса блищить під сонечком жива.
Краса навколо, що душі ще треба?
Так пахнуть дивно квіти і трава.
Стрілою в небі ластівки несуться,
Дзвенять невтомно пісеньку ясну.
Он каченята на ставку пасуться,
Їдять охоче рясочку смачну.
Ростуть пташата, літній час спливає,
Так швидко-швидко йдуть за днями дні.
Вже й соловейка пісня замовкає,
Приходять в простір все нові пісні.
І половіти жито починає,
Та соком наливаються садки.
Смородина й порічка достигає,
І зріють швидко інші ягідки.
А сонце гріє і земля радіє,
Бо стільки світла, радості, тепла…
Глибоке небо весело синіє,
В зеленім полі стежка пролягла…
Кудись біжить і кличе за собою.
В красу бентежну радісно веде.
І вабить нас, закохує красою,
Бо краю кращого немає більш ніде.
Ах, літо-літо, літечко красиве.
Такі тепленькі й довгі-довгі дні.
Уранці від туманів сиве-сиве,
Вражають душу всі твої пісні
І дивні звуки, трелі і рулади,
І шепіт вітру, передзвін струмка.
Чудові в тебе, літечко, принади,
І вдача світла, радісна, дзвінка.