Не можу, не хочу й не буду у хаті,
Бо стільки краси надворі!
Там золото всюди, листочки крилаті
І небо безмежне вгорі
Аж сяє красою і голубизною,
Немає й хмаринки ніде.
Дерева красиві, усі з жовтизною,
І квіти в траві де-не-де.
Краса неймовірна повсюди розлита,
Травичка зелена в росі.
Й дорога удалеч пряма і відкрита,
Усе в незвичайній красі.
Ах, осінь-красуне, яка ти казкова!
Бо ж скільки в тобі є обнов!
Ти ніжна, тепленька, а ще загадкова
Й багата на щастя й любов…