І знову холодно, ще й дощик накрапає,
І вітер свище, править щось своє,
Із абрикос пелюсточки зриває
І з них собі маленькі смерчі в’є.
Так грається, пелюстки розсипає,
То раптом на траву усе жбурне.
Їх до травички дощик прибиває,
То з неба градом іноді сипне.
А хмари ходять чорні, волохаті,
Не може сонечко пробитися ніде.
В таку погоду краще бути в хаті,
Та й добровільно хто надвір піде?
А от і град постукує ритмічно,
І знову дощ сльозами на вікні…
Стоять на клумбі квіти симпатично
Й на серці стало радісно мені.
Чому б і ні? Погода хоч і злиться,
Але весна вже все одно в дворі.
Відійдуть хмари, сонце заіскриться,
І засиніє небо угорі.
І милуватись будемо квітками,
І питимемо аромат до дна.
І йтимемо чарівними стежками,
Бо це весна до нас прийшла, весна!