Між хмарами ось сонце заясніло
І стало дуже гарно в цій порі.
В нас де-не-де від снігу побіліло,
Хоч і трава зелена у дворі.
Та це зима і морозець іскриться
На маргаритках, що стоять в цвіту.
До них тепло від сонечка струмиться,
Несе в своїм промінні доброту,
Але мороз узявся й не пускає.
«Чого в зимі тим квіточкам цвісти?»
Свої закони все в природі має,
То ж прислухайся до зими і ти.
Вдягайся тепло: в шапку, в рукавиці
І шарфом треба шию обмотать.
Мов кульки круглі горобці й синиці,
Сидять на гілочках і не летять,
Бо холодно. То ж гріються тихенько
Під промінцем, що ген від сонця йде.
Хоч те тепло таке собі благеньке,
Але ж і кращого немає ще ніде…
Бо ще зима…