Політика сьогодні всіх дратує,
Багато в ній обману і брехні,
Де злодій один одного чатує
Й спалити всіх готовий у вогні,
Аби собі пролізти до корита,
І присмоктатися там назавжди.
А, кажуть, гра ця чесна і відкрита…
Не вірте — втоплять в ложечці води.
Це найпідліша гра у цілім світі
Без честі й совісті, одна брехня.
Там камені підводні мулом вкриті
І не пройдеш ніколи навмання.
Там не живуть ні чесні, ні відкриті,
Там Доброта ніколи не жила…
Пихаті злодії, брехливі й ситі
І в душах їхніх не знайдеш тепла.
І правди не знайдеш у них нізащо,
І не почуєш слова співчуття…
Навчилося брехати, а ледащо,
Хоч поки що на гребені життя…
Та все мине, настане час розплати,
І кожен стане в прірви на краю.
Не буде страшно у вогні палати?
Хто захистить в нерівному бою?
Про що це я? Всі думають, що вічні
І завжди будуть в долі на плаву.
В них є машини, замки симпатичні
І слава, й гроші, й слово є «порву»…
Але ніщо не вічне в світі цьому,
Ніхто ще не прожив в нім два життя…
Життя людське — миттєвий спалах в ньому.
Хтось як свіча, а інший, мов сміття…