Буває стане важко до нестями,
Чорніє світ і виходу нема…
І більшої немає в світі драми,
Бо замість сонця у душі пітьма…
І так нестерпно боляче і важко,
Що не зарадять лагідні слова.
І б’єшся, б’єшся, наче в шибку пташка,
А від думок йде кругом голова.
О, думи, думи, що робити з вами?
Куди подітись і куди піти…
Не можна вас позбутись за ділами,
Від себе вас нічим не відтягти…
Ви висите мечем над головою,
Встромитися готові кожну мить.
Так часто ми стрічаємось з бідою
Й не можемо спокійно в світі жить.
Буває важко, так нестерпно важко,
Що вкластися не може в голові…
Нема де дітись, і душа, як пташка,
Збиває вперто крила до крові…