Надія Красоткіна

Будьмо взаємно хороші

Життя — частіше злет, буває — тління.
Ну, це вже до душі кому і як.
То ж покладайтесь краще на сумління,
А не на долар чи брудний п’ятак.
Бо гроші що? Були і вже немає,
Їх завжди мало, скільки б не було.
Як забагато — совість засинає,
Натомість в душу заповзає зло.
А як замало (це бува частенько),
То часом заздрість чорна верх бере
І розбиває вщент твоє серденько,
А в горлі без причини все дере.
А як подумати і розсудити,
Щоб жити в щасті, скільки треба всім?
Мабуть найбільше — це в любові жити.
То ж з добротою в серденьку й живім.
В суспільстві нашім поки треба гроші,
Та не кладіть усе життя на них.
Взаємно добрі будьте і хороші
І переводьте часом зло на сміх.
Та прислухайтесь до свого сумління,
Щоб людяність у серці зберегти.
Понизьте власну точечку кипіння
І буде легше по життю іти.
Найвищий суд — це совість, це сумління.
Найбільша цінність, що в людини є.
Вся суть у правді, в честі, у стремлінні…
Життя ж віддасть нам кожному своє.

Відгуки

Social comments Cackle