Надія Красоткіна

Біжать роки, летять літа

Біжать роки, летять літа...
Так швидко молодість минає.
Проходять будні і свята —
Душа за ними не встигає.
В душі цвіте стрімка весна,
В ній щире сонечко світліє.
Та мрія чиста і ясна,
Яка зсередини нас гріє.
Міняється так швидко все —
І молодість не повернути.
Нас стрімко час удаль несе,
Цього душею не збагнути.
Якби ж я, подруго, змогла,
То, знаєш, що б для нас зробила?
Усі б на світі дзеркала
Зібрала б і омолодила!
Тоді б гармонія ясна
Нам душу й тіло поєднала.
Завжди п’янка б цвіла весна
Й мелодії нам арфа грала.
Та час не знає вороття.
Й не залишає нам надії.
Що зробиш тут? Таке життя...
Та є в нас спогади, і мрії...
На спогади багаті ми,
Бо прожили свій вік не марно.
Були хорошими людьми
І працювали чесно й гарно.
Тому сприймай цей світ, як є.
Бо ж бачить Бог — ми все зробили.
У долі — кожному своє...
Ми ж мали за спиною крила,
Які у дивний світ несли,
У піднебесся піднімали.
То ж все на світі ми змогли,
Усе на світі ми здолали.
І в свій чудовий ювілей
Прийшла ти з світлою душею.
Прийми пошану від людей
І тішся шаною цією.
Бажаємо добра й тепла,
Любові, щастя, сонця й світла.
Щоб ти здоровою була
Й душа твоя, щоб завжди квітла

Відгуки

Коментарі Cackle