Надія Красоткіна

В душі неспокій і тривога

В душі неспокій і тривога…
Якийсь невизначений стан.
Куди веде нас ця дороги?
Всі думи линуть на Майдан.
А там свобода, світла воля,
Народна воля — аж кипить.
Чи буде ще в нас ліпша доля,
Чи ж будемо, як люди жить?
Без знатних злодіїв в законі,
Які при владі в нас стоять.
То ж станьмо в них на перепоні,
Вони ж увесь народ гноблять,
Знущаються… Самі ж — плебеї,
Раби багатства і грошей,
Імперій злих брудні лакеї —
Їх не вважаю за людей.
Вони запроданці, злочинці,
Їх треба всіх на ешафот.
Всіх разом, а не поодинці —
На полюс, на отой курорт,
Де простір — є, людей — немає…
Хай там керують і живуть.
Там їм ніхто не заважає,
Снігів багато — хай жеруть…
І там нема чого украсти,
На що не глянеш — все твоє.
Хоч, правда, слизько, можна впасти,
А ще ведмеді білі є…

Відгуки

Коментарі Cackle