В минуле повернутися не можна,
А хочеться почути хоч на мить…
Дзвінок шкільний, що десь дзвенить тривожно…
Й душа в задумі часом защемить…
Ще хочеться отак зайти до класу,
Де діти, де емоції гудуть…
Поринути в ту атмосферу часом
І спомини щасливі оживуть,
Бо ж їх багато за прожиті роки,
Вони зринають іноді не раз…
Перерви галасливі і уроки,
Але, на жаль, все відбирає час.
Безжально і назавжди відбирає
Здоров’я, мрії усього життя.
Нічого вже назад не повертає,
Немає у минуле вороття.
І вдалині немає перспективи,
Хоч у житті багато б ще зробив.
Волосся в’ють тобі тумани сиві…
І думаєш чи жив ти, чи не жив?