В півонії великий жук заснув,
Вже день, а він собі дрімає.
Отак узяв — між пелюстки пірнув.
Усе: і ліжко, й їжу має.
Тому і вибиратись не спішить,
А нащо? В квітці прохолода.
А гарно ж як! Та і куди спішить,
Як тут побути є нагода!
І він дрімає в квітці цілі дні,
А в ній краса, тепло і світло.
А бджілки ще й наспівують пісні,
То ж серденько в жука розквітло!
І він уже нікуди не спішить,
Йому тут добре і страху немає.
І він так довго-довго буде жить,
Ще ж поруч квітка зацвітає…