Яка ж у небі сила нездоланна!
Красою може пестити воно,
У нім політ і мрія первозданна,
Коли погідно дивиться в вікно.
У небі воля й сила величезна,
І блискавка, що спопеляє все.
Громів страшних мелодія помпезна,
Від нього страхом іноді несе.
Коли ростуть там смерчі, урагани,
Стовпи встають від неба до землі.
Звучать надсадно в небесах органи,
І світ стає занурений в імлі…
Бувають хмари білі дуже ніжні
Чи синява, що кличе у політ.
Узори часом просто дивовижні,
Безмежність, глибина а ще блакить…
Вночі в нім зорі — дивовижна казка,
І загадка, і вічність там пливе.
У ньому радість сонячна і ласка,
І веселкове диво там живе…
Краса і сила, дивина безмежна,
Величний простір, мрій людських політ.
І ніжна ласка ангельська бентежна…
Чарівне небо… Дивовижний світ…