Сьогодні небо чисте, синьооке
І дивовижно ніжне, та глибоке.
А в нім ні хмарки, сонечко сміється
І все довкола сонячним здається.
Ми до весни прямуємо хутенько,
І хочемо, щоб вже було тепленько,
Щоб все цвіло і зелено було,
Й повсюди розливалося тепло.
Бо так серденьку хочеться весни,
Що вже вона приходить і у сни.
І хочеться, щоб все зазеленіло,
І квіточками вбралося уміло.
Та сніг лежить й під сонечком іскриться,
Але весна прийде, не забариться.
Бо ж від тепла сніжок весь розтає,
Біжить струмком, водичкою стає…
А от на ніч бурулька виростає,
Вона нагадує та ще й застерігає,
Що ще зима у нас не закінчилась,
Хоч вдень дорога для весни й відкрилась,
Та ніч холодна і мороз буває,
Він весну до порогу не пускає.
На все свій час. Не треба поспішати.
Ще будемо весну-красну стрічати.
Вона прийде і всіх-усіх зігріє
І для любові серденько відкриє.