Надія Красоткіна

Вже зникли птахи в сивому тумані

Вже зникли птахи в сивому тумані,
Листочки жовті з дерева летять.
Ще на деревах яблука рум’яні
Такі тугі від соку, аж дзвенять.
А осінь більше сили набирає
І по землі не йде, а вже — летить.
Горіхи вітром з дерева збиває,
Дощем холодним часто капотить.
Холодна й сіра осінь цього року.
І не лилася синява з небес.
Хоч клени й золоті були нівроку,
Та зовсім мало казки і чудес.
Бо сонечко не часто визирало,
А сірі хмари плакали щодень.
І не сміялось небо, а зітхало…
І не було тих запальних пісень,
Що часто кличуть в небо політати,
І сили та натхнення надають.
Печаль і сум, та біль якоїсь втрати
Чомусь постійно в серденьку живуть.
Бо не було в нас бабиного літа,
Промінчик сонця нас не цілував.
Та й осінь сонцем не була залита
І вітер жовтий вальс не танцював…

Відгуки

Коментарі Cackle