Ви нащо, люди, так гребете
Все без розбору, без пуття?
Чи ви два віки проживете,
Чи дасть вам Бог нові життя?
Нащо вам замки величезні,
Склади машин, взуття, шмаття?
Розкішні гульбища помпезні…
У вас всього одне життя,
Якого може враз не стати,
За мить якусь чи за добу…
Ніхто з людей не може знати,
Свій вік і доленьку-судьбу…
Сьогодні є здоров’я й сила,
Робота, радість, щастя є.
І враз — нема… Сира могила…
Й залишите добро своє:
І замки, й катери, й машини,
Й усе-усе, що нагребли.
Не треба стільки для людини,
А треба, щоб Людьми були.
Бог розум дав в користування,
Красу безмежну і ясну.
То ж користуйтесь без вагання,
Стрічайте радісно весну,
Творіть добро, пісень співайте,
Любіть у розкошах землі.
Учіться, світ цей пізнавайте,
Живіть у ласці і теплі
Красиво, світло і змістовно,
Натхнення хай до вас іде.
Збагачуйтесь усі духовно,
Тоді Душа не пропаде.
В усьому міру завжди знайте,
І не гребіть все без пуття.
Ніколи мудрість не втрачайте.
У нас всього — одне життя.
Й залишаться оті мільйони,
І замки, й статки чималі,
Шмаття й непотребу вагони,
А нас не буде на землі…
Подумайте і розум майте,
Нам випав шанс — в нас є життя.
Шануйте це й запам’ятайте,
Й творіть добро без каяття.