Надія Красоткіна

Ви нащо, люди, так гребете

Ви нащо, люди, так гребете
Все без розбору, без пуття?
Чи ви два віки проживете,
Чи дасть вам Бог нові життя?
Нащо вам замки величезні,
Склади машин, взуття, шмаття?
Розкішні гульбища помпезні…
У вас всього одне життя,
Якого може враз не стати,
За мить якусь чи за добу…
Ніхто з людей не може знати,
Свій вік і доленьку-судьбу…
Сьогодні є здоров’я й сила,
Робота, радість, щастя є.
І враз — нема… Сира могила…
Й залишите добро своє:
І замки, й катери, й машини,
Й усе-усе, що нагребли.
Не треба стільки для людини,
А треба, щоб Людьми були.
Бог розум дав в користування,
Красу безмежну і ясну.
То ж користуйтесь без вагання,
Стрічайте радісно весну,
Творіть добро, пісень співайте,
Любіть у розкошах землі.
Учіться, світ цей пізнавайте,
Живіть у ласці і теплі
Красиво, світло і змістовно,
Натхнення хай до вас іде.
Збагачуйтесь усі духовно,
Тоді Душа не пропаде.
В усьому міру завжди знайте,
І не гребіть все без пуття.
Ніколи мудрість не втрачайте.
У нас всього — одне життя.
Й залишаться оті мільйони,
І замки, й статки чималі,
Шмаття й непотребу вагони,
А нас не буде на землі…
Подумайте і розум майте,
Нам випав шанс — в нас є життя.
Шануйте це й запам’ятайте,
Й творіть добро без каяття.

Відгуки

Коментарі Cackle