Життя людське важке, та що й казати…
Легким воно ніколи не було.
Завжди потрібно труднощі долати,
Трудитись, щоб, бува, не занесло
В безодню чорну чи на дно безлике,
У прірву, де немає вороття…
Бо на землі стежок отих без ліку,
Та лиш одна потрібна для життя,
Щоб бути в нім щасливим. То ж і треба
Терпіння виробляти у собі,
Злітати в мріях у бездонне небо,
І жити в праці, в вічній боротьбі.
Потрібна наполегливість в усьому,
Старанність, творчість, труд земний щодня.
І перемога навіть у малому.
І це не примха, і не маячня.
Бо хто як дбає, те в житті і має.
То ж манної небесної не жди.
І лише той вершини досягає,
Хто трудиться щоденно і завжди.
Тому дітей трудитися привчайте,
Щоб знали дисципліну з юних літ.
І силу, й дух у дітях виробляйте,
Щоб йшли вони розумними у світ.
В хандрі й розпусті їм не потакайте
І захистити від життя їх не спішіть,
Та іграшками теж не закидайте —
Непередбачуваний їх чекає світ.
Ніхто не знає, та і знать не може,
Що випаде на долю поколінь.
Тому виховуйте свою дитину гоже.
Бо все матеріальне — просто тлінь…