Надія Красоткіна

Все на свої місця розставить час

Багато що мене в житті дивує,
Бо ж ми живемо в двадцять перший вік.
Життя активне, все навкруг вирує,
А відкриттям ми втратили і лік.
Бо щось нове щодня і щогодини,
Літаємо у Всесвіті до зір.
Таке життя цікаве для людини,
Аби лиш мир у світі… Був би мир...
Така тепер розвинена наука,
Попереду — ще більші відкриття.
Це розвитку людському запорука
І запорука кращого життя.
І все б нічого, та одне дивує.
Живемо добре, ніби все, як слід…
Та от дітей багато злидарює,
Навколо стільки горя, болю й бід.
Бездомні люди, безпритульні діти,
Що нишпорять повсюди в смітниках…
І як з таким в країні нашій жити?
Не йде з душі цей невимовний жах.
Живемо в мирі, є багаті люди…
Чого в країні стільки жебраків?
А далі що? Що з дітьми цими буде?
Хто б виправити горе це зумів?
Усі мовчать. І ніби не причетні,
Що діти по колекторах сидять.
А треба дії впевнені й конкретні,
Та міністерства наші не спішать.
Вони в теплі, то ж нащо їм ті злидні,
Нічийні діти, їх страждання, біль…
І долі втрачені, і люди жалюгідні,
І відчай, що лунає звідусіль…
Закрили вуха і роти, та очі,
Як і нема в країні цих проблем.
І думати давно ніхто не хоче…
Що сієм горе, а біду пожнем.
Бо діти виростуть без мами й тата,
Без доброти і ласки, в смітниках.
Їх не чекає доленька крилата,
Лише поневіряння, сум і страх,
Хвороби, голод, холод і в’язниці…
Живуть, неначе зграя собачат.
Таких дітей найбільше у столиці…
Кричати треба бити у набат.
А всі мовчать, бо їм немає діла,
Яке майбутнє всіх чекає нас.
Чого душа людська так збайдужіла?
Все на свої місця розставить час…

Подякувати автору

Картка Приватбанку

5168 7422 2562 7797

Відгуки
Коментарі Cackle