Надія Красоткіна

Вірші для ранкового спілкування дітей

Один дзвінок незнайомого учителя наштовхнув мене на цікаву роботу.

Переглядаючи освітянські напрямки навчання і виховання, мене привабили матеріали про ранкові зустрічі з дітьми. Хоч я вже і відійшла від педагогічної роботи, але вид ранкового спілкування мене дуже зацікавив своєю свіжістю, теплом, спокоєм. Я уявила, що це б могло принести навіть дуже хороші результати як для кожної дитини, так і для учнівського колективу в цілому. Сьогодні, мабуть, дуже важливо настроїти дітей на навчання, на перебування в класі, в школі, серед людей, щоб бути рівноправним членом учнівського колективу, щоб відчути тепло людських стосунків, любов свого вчителя і дітей до себе, їхнє добре ставлення, турботу, а також віддати друзям часточку свого тепла, адже це надзвичайно важливо для кожної дитини, навіть просто необхідно. А на ранкових зустрічах можна розвивати будь-яку тему, багато розповісти дітям того, що не включає навчальна програма, вчити висловлювати свою думку, розвивати мову, збагачувати словниковий запас дітей, поповнювати знання новими фактами, вчити жити в колективі, бути добрими, чуйними, відвертими, приязними… А щоб ці коротенькі зустрічі були колоритнішими, можна використати вірші, відповідно до теми.

Я пропоную такі, але це можуть бути і сотні інших…

* * *

Ніченька світліє, зірочка згасає,
Небо рожевіє. От уже й світає.
Сонце піднялося, землю освітило.
То ж і ти, дитино, теж берись за діло.

* * *

Озвався ранок сотнями пісень,
Співає поле, ліс і гори, й ріки!
Так починається весняний день.
Було так завжди й буде так навіки.

* * *

Добридень, гори, ліс, ставки, поля!
Добридень, люди! Щастя вам і долі!
Почався день, прокинулась земля,
І заспівав веселий вітер в полі.

* * *

Над річкою веселка зайнялася.
Така красива — всі в ній кольори!
Містком чарівним в небо піднялася
Й дарує казку діточкам згори.

* * *

Де сонечко пригріло, квітка зацвітає,
Сніги зійшли, в долину потекли.
Людей весна чарівна так вітає,
Щоб всі красу побачити могли.

* * *

Природа надзвичайна, дивовижна!
Пером красу таку не описати!
Зелена літом, взимку білосніжна,
А навесні і восени — крилата…
Чому крилата? Прилітають птахи!
Як тільки сонечко заграє навесні.
І оживають приспані комахи,
І линуть звуки й чарівні пісні.
А восени на південь відлітають
Пташки відважні, в теплії краї…
Пташок листочки жовті проводжають
Й за ними вдаль летять ліси й гаї…

* * *

Краса у квітці і краса в травині,
Вона в сріблястих росах ожива.
Красу потрібно бачити дитині,
Щоб оживали думка і слова.
Щоб їй про це хотілось говорити,
У рідній мові передати все…
У ріднім слові радість відтворити…
То ж слово наше хай красу несе!

* * *

Заплакали хмари і все посіріло,
А небо нависло, повсюди вода…
Та дощик помив всі листочки уміло.
Хоч сонця немає, та це не біда!

* * *

У чисте небо, діти, подивіться…
У синь небесну очі підведіть!
І усміхніться небу, посміхніться,
Й запам’ятайте цю чарівну мить.
Бо небо кличе серденько крилате
І заворожує, бентежить, зве у даль.
Воно бездонне, казкою багате…
Хоч і не кожен злине ввись, на жаль…

* * *

Промінь сонця візьми у долоньку маленьку
Й до грудей своїх ніжно його притули.
Хай любов з добротою цвітуть у серденьку,
А тоді їх до іншого серця пошли.
Подаруй всім тепло свого серця, дитино,
І ніколи не кидай нікого в біді.
Прийде щастя до тебе тоді неодмінно,
Світла доленька буде у тебе тоді.

* * *

Йде весна-красуня по моїй землі,
Ген, у синім небі линуть журавлі.
Прилітають птахи в ріднії краї,
До свої гніздечка, на поля, в гаї.

* * *

Частіше, діти, в небеса дивіться,
Там стільки дива, казки і краси!
І сонце ніжно променем струмиться,
Й пташок весняних чисті голоси.
Там грім гуркоче, блискавка стрибає,
Хмаринки білі творять чудеса!
Веселка свій місток перекидає…
В безмежнім небі завжди є краса.

* * *

Липкі листочки визирнули сміло,
Бо вже тепло повіяло тривке.
Від квітів в лісі стало просто біло
Й повітря чисте, млосне і п’янке…

* * *

Листочків на деревах ще немає,
Дерева в лісі голі всі стоять.
А килим з квітів землю покриває,
Й до них комашки радісно летять.

* * *

Йшов довго дощ, кругом калюжі сірі,
Промокло все: і небо, і земля.
Сховалися у норах дикі звірі,
Розмокли та розм’якли всі поля.
Та якось враз калюжа засиніла,
І зайчик сонячний прогнав від неї зло.
Природа заблищала, заясніла,
В калюжі враз довкілля зацвіло.

* * *

Над полем жайворон сміється,
Чим вище в небо він летить,
Тим красивіша пісня ллється,
В небесній синяві дзвенить.

* * *

Прилетіла ластівка до мого вікна,
Бо розквітла радісна й сонячна весна.
Запашіли квітами і ліси, й поля,
І радіє цвітові та пісням земля.

* * *

Побільшав день, а ночі потемніли,
Бо сніг з полів уже водою сплив.
Шпаки вернулися, недавно прилетіли
І світ засяяв, ніжно завеснів…

* * *

Весняна водичка розлилась в низинах,
Не впізнати річку нашу чарівну.
І вербові котики на тонких лозинах
Сповістили світові про п’янку весну.

* * *

Добрий день, моя земелька-мати!
Небо голубе, тобі палкий привіт!
Вже пора прийшла весну стрічати,
Розкривай обійми, милий світ!

* * *

Зимою надворі стояла повна тиша,
Було всім холодно й незатишно було.
Та ось весняний вітер знову дише,
Від сонечка полинуло тепло.
Світ завеснів, порозквітали квіти,
І звуками наповнилась земля.
Пташкам пора додому вже летіти,
Вертатися до гнізд своїх здаля.

* * *

Вже вистромила списики травичка,
На кожному із них блищить роса.
Ну, що б здавалось, це лише водичка,
Але яка в росинках цих краса!
Весь білий світ у крапельках відбився!
Вони блищать, переливаються усі.
В них промінець веселий заструмився
І залишився жити в цій красі!

* * *

У всіх народів є слова вітання,
Вони повагу і любов несуть.
При зустрічі хороші побажання,
Завжди людську відображають суть.
То ж поговоримо про це, щоб знати,
Які потрібно говорить слова.
І як належить правильно вітати,
Щоб це запам’ятала голова.

* * *

У світі є культура спілкування.
Народів скільки — стільки є ідей.
Вона включає і слова-звертання,
З якими ти приходиш до людей.
Тому слова повинен говорити,
Які приємність людям принесуть.
Їх через серце маєш пропустити,
Бо криється в словах велика суть.

* * *

Люби себе і завжди поважай,
Не нагороджуй інших тумаками.
Поганих слів ніколи не вживай,
А ранок зустрічай з піснями.

* * *

Якщо себе людина поважає,
То інших скривдити не зможе.
Якщо у серці люті, зла не має,
Тоді веде себе красиво й гоже.
То ж до культури ти себе привчи.
Учися гарно в колективі жити.
Хай щось не так — ніколи не кричи,
Не лайся і не бийся, вчись дружити.

* * *

Хто вміє слухати, той буде більше знати,
Бо інформація сама до нього йде.
Вчись слухати і чути, вмій змовчати,
Бо щось пропустиш, не знайдеш ніде…

* * *

Ви хочете, щоб вас любили, діти?
Звичайно! Без любові — не життя.
Про це ми будем з вами говорити
І жити вчитися в любові, без тертя.
Щоб не приваблювали ні погані вчинки,
Слова нещирі зовсім відійшли.
Росла повага і до матері, й до жінки,
Щоб ви культуру у собі несли.

* * *

Доброго дня вам, учителю й друзі!
Світла всім, щастя людського, тепла!
Ми всі зібрались в тісненькому крузі,
Щоб поміж нами взаємність була,
Дружба і щирість та слово привітне
Добрість, довіра та щирість завжди.
Все це хай буде, хай пишно розквітне,
Хай лиш ніколи не буде біди.

* * *

Ми заходимо в школу раненько,
Лиш встає світанкова зоря.
І беремось до книжки хутенько,
Щоб відкрити річки і моря,
Зрозуміти природу й людину,
Пізнавати наш світ спішимо.
Крок за кроком вчимося невпинно.
Ми до знань, ми до знань летимо.

* * *

Наш світ чарівний, наче гарна казка,
У ньому дива стільки — не злічить!
Пташиний спів і мами щира ласка,
І подиху весни чарівна мить.
Небесна синь, що вдаль до себе кличе,
І шум лісів, і вітерець з полів…
Ключ журавлів, що в небесах курличе,
І жайворонка ніжний переспів…

* * *

У цім житті потрібно добрим бути,
Щоб поруч з вами легко всім було.
Людину треба часом пригорнути,
Віддати їй любов свою й тепло.

* * *

Я подам тобі руку, щоб, бувало, не впав,
Обніму тебе ніжно, щоб ти не страждав.
Слово тепле скажу, щоб від дум вберегти,
Щоб зі мною тобі було легше іти.

* * *

Промінчик сонця землю зігріває,
Все починає від тепла рости.
І гарна квітка в полі зацвітає…
То ж будь чарівним промінцем і ти…

* * *

Посміхнися і весело стане з тобою
Всім, хто поруч по звивистій стежці іде.
Стане днина привітною і осяйною
І не буде тривоги і суму ніде.

* * *

Усмішка, як сонечко, хай на личку сяє
І цвіте, як квіточка, чи дзвінка роса.
Хай чарівна усмішка друзів всіх вітає.
Усмішка на личку — це ясна краса!

* * *

Встав раненько — посміхнись,
Бо чудово в світі жити!
В синє небо подивись
Й починай добро творити!

* * *

У світі стільки є загадок і краси,
Відразу просто не збагнути…
А ти тепло й любов у світ неси,
Щоб добрим і потрібним бути.

Шановні педагоги, якщо вам до душі такі вірші, напишіть, я з радістю доповню їх список, щоб були цікавішими ваші ранкові зустрічі з дітьми.

З повагою Надія Красоткіна

Відгуки

Social comments Cackle