Надія Красоткіна

Де ти, зимонько?

Де ж ти, зимонько? Де поділася?
Чи то йти до нас полінилася?
Снігом трішечки лиш побавилась,
Та й під сонечком вся розплавилась...
Всюди сонячно і теплесенько,
Вітерець собі дме легесенько,
Ніби грається-розважається,
Холоди нести не збирається.
Та й морозами не загрожує,
Гарну осінь нам ще продовжує...
Але свято йде, Новий рік гряде,
А сніжку й на сміх ще нема ніде.
Де ж ти, зимонько, забарилася,
Може ти на нас розгнівилася?
Що робити нам, ми не знаємо,
Кожен божий день виглядаємо.
То ж трусни сніжком, хай він стелиться,
Хай дмухне, задує хурделиця!
А мороз хай місточки збудує,
Ріки льодом товстим замурує.
Будуть діти по ньому ковзатись,
Будуть весело всі розважатись.
Закружляють сніжинки лапаті.
І ялинки засвітяться в хаті.
Новий рік зазирне до оселі,
Будуть всі і щасливі й веселі.
Ждуть краси новорічної люди.
Хай гармонія буде повсюди:
У природі, в душі, у хатині,
В кожнім серці і в цілій країні.
Йди вже, зимонько, і не барися,
Скрізь пухнастим сніжком постелися,
Поле вкрий і зелену ялинку,
Дай їй ніжну тепленьку перинку.
Подаруй всім красу пречудову,
Заведи нас у казку зимову.

Відгуки

Social comments Cackle