У Космосі Земля — маленька порошина,
А для людей — велика і єдина
Планета, що життя усім дає,
У всьому Всесвіті хіба подібні є?
Можливо є, а може і немає,
Людина так далеко не літає,
Та й знань сьогодні є в нас малувато,
Але про Космос хочемо ми знати
Усе. І про планети та пульсари,
Про сонця величезні й магнітари,
І про матерію ту темну та вагому,
Й таку ж енергію незнану, невідому…
Ми на планетах інших хочемо побути,
Та спершу треба нам знання здобути,
Бо в Космосі — безмежні величини,
І віддалі страшенні, й порожнини,
Розпечені зірки і холод. Там жахливо,
Там вижити людині — неможливо…
І Всесвіт цілий — загадка для нас,
Але колись прийде той світлий час —
Підкоримо ми швидкість світлову
І на орбіту вийдемо нову.
Ми будемо у Космосі літати
І зможемо багато дуже знати.
А, може, ще й зустрінемось з людьми,
Посланцями космічними, як ми…
А поки що ми мріями живемо,
В солодких снах у Космосі пливемо,
Як в океані чи у величезнім морі,
Навколо нас казкові диво-зорі…