День догорає, сонечко сідає,
І спека відпливає в синю даль.
Скрізь спокій… Тиша землю огортає,
У руки скрипку взяв свою скрипаль.
Й полинули у Всесвіт диво-звуки,
І струни серця зразу ожили.
Згадалось все: і зустрічі, й розлуки,
А думи-мрії в далеч понесли…
То над Землею тихо вечоріє
І вечорова повниться краса.
Вже перша зірка в небі пломеніє,
Вогні засвічують чарівні небеса.
Ось молодик спокійно випливає,
Так тихо стало… Все заснуло вмить.
А вітерець й собі, мабуть, дрімає…
Лише любов одна в цей час не спить.
А чарами всіх щедро напуває,
Казки дарує і у ніч веде…
Вона одна два серденька єднає,
Щасливий той, кого вона знайде…