Надія Красоткіна

А—Я

Дивлюсь на зорі

Я вийду в ніч і подивлюсь на зорі.
А там їх безліч, не перелічить.
Й такі космічні далі неозорі…
І в цьому диві випало нам жить,
І дивуватися, і Всесвіт пізнавати,
І чути, бачити, красу цю відчувать…
І мислити, співати, розмовляти
І мріяти, любити і літать…
І розуміти, що усі ми — люди!
В великім космосі тендітні і малі.
А віддаль, холод і вогонь повсюди,
А ми живемо на малій Землі!
Мала планета й дуже унікальна,
Таких поблизу нас ніде нема.
Можливо й є — не знаємо... Печально…
Нас розділяють віддаль і пітьма.
Земля у Всесвіті всього мала піщинка,
Ну, як її у Космосі знайти?
Але цікава й цінна, мов перлинка,
То ж нам її потрібно берегти.
Бо це наш дім, а ми у ньому — люди,
Цікаві, різні, мислячі, живі…
Планет і зір багато є повсюди,
А ми не знаємо, хоч є одна чи дві
Таких, як наша, щоб була живою,
З повітрям, хмарками у небі голубім,
Уся у квітах, з чистою водою
І з розмаїттям фауни усім…
Ми ще не знаємо, та Всесвіт пізнаємо,
Живі планети прагнемо знайти.
Хоч через терни, та вперед ідемо.
Зоря науки, людям засвіти!

Подякувати

Картка Приватбанку

5168 7422 2562 7797

Відгуки
Коментарі Cackle