Все у природі прекрасно й важливо,
Сонце яскраве і сірість небес,
Кожен струмок, що біжить гомінливо,
Кожне із тисячі тисяч чудес.
Синява неба, що кличе літати,
Вітер, що в гіллі співає пісні,
Квіти, що прагнуть уже розцвітати,
Сірі й похмурі, та сонячні дні.
Сніг, що за зиму холодну злежався,
Дощик весняний, що землю вмива.
І океан, що стихії піддався,
Гори високі як вічні дива.
Кожен листочок, який розів’ється,
Річечка синя, що воду несе,
Пісня пташок, що у небо поллється,
Поле, діброви, озера — усе!
От і для Всесвіту все є важливо,
Зірочка кожна велика й мала.
Наша Земля — найчарівніше диво,
Що і життя нам, і радість дала.
Все у природі таке незбагненне
І загадкове, казкове, п’янке.
Місяць холодний і Сонце вогненне,
Все, ніби вічне, й таке нетривке…