Дивуюся щоденно цьому світу,
Краси ж у ньому й світла стільки є.
І сонечком усе довкіл зігріте,
І кожен день щось інше і своє.
То квіточка новенька зацвітає,
То інша пісенька прилине до вікна.
То в небі враз веселонька заграє,
То хмара раптом наповзе сумна
І дощиком заплаче, заридає,
Поллє всю землю, щоб усе росло.
То знову щире сонечко засяє,
Повернуться і радість, і тепло.
А то вітрець у гіллі застрибає,
І затанцює, в танці закружля.
Весна цвіте, палахкотить, буяє,
Дивує цвітом навесні Земля…
То знову тихо, вітер не шелесне,
І я повітря ароматне п’ю…
Захоплююсь, бо все таке чудесне!
І дивуватись не перестаю…