Дитино, в небо подивися —
Там синь чарівна, глибина!
Навік красою захопися,
У небі справжня таїна
І казка, дивовижна казка!
Там простір, воля, чудеса,
Й безмежність, тиха, ніжна ласка
І мрія, та політ, краса…
І тиша, спокій, чисто-чисто,
Ніде й хмариночки нема.
І раптом хмарки, як намисто!
То казочка прийшла сама.
Ось замок виріс кришталевий,
Як білосніжна дивина.
А поруч сад цвіте вишневий,
А ген верба стоїть одна.
От білосніжний кіт пухнастий,
І білий лев, і білий слон.
І зайчик білий та вухастий…
Це все насправді — це не сон!
З’явилось все саме собою
І тихо-тихо попливло.
Ось так нечутною ходою
До нас на небеса прийшло.
Все змінюється і втікає,
І тане в синіх небесах.
У щось нове перепливає
І йде, продовжує свій шлях.
Ось чорна хмара волохата
На небі стала, як гора.
Пора збиратися до хати,
З двора втікати нам пора,
Бо буде дощ та ще й з грозою,
Здалека десь уже гримить.
Цікаво літньою порою.
Не пропусти цю дивну мить!