Йде весна і свято всюди —
Восьме березня прийшло.
Зустрічають його люди —
В серці радість і тепло!
Гарно й ніжно сонце світить
І струмочки скрізь дзвенять.
Вже з’явились перші квіти
І метелики летять.
Хоч не вилетіли бджоли
Й ще посапують джмелі.
Та в святковий день до школи
Всі зійшлися вчителі,
Що колись тут працювали
Й ті, що нині діток вчать.
Що колись до школи мчали
Й ті, що знов щодня летять.

Так, у школі осінь, зими
Весни і літа пройшли.
Все було... Й сказати чесно,
Сміх і сльози теж були.
І було життя, як пісня,
В нас отут не раз й не два...
Часом серце так притисне,
Й ледве ціла голова.
Бо таке життя казкове,
Як нам знать коли і де?
Чудо стріне триголове
Чи якась біда прийде?
Чи комісія нагряне,
Перевірка чи контроль...
Встало сонечко багряне —
Це для вчителя пароль,
Що пора до школи мчати,
Людських діток зустрічать.
Зошити перевіряти
І конспекти написать.
Й так щодня і тільки й мови,
Про уроки, про знання...
Промайнув наш вік чудовий
І минула маячня...
Тільки часом як присниться —
Чорт директора несе!
А ти боса, без спідниці
І забула геть усе!
Він конспекти вимагає,
А у тебе — чорт їх ма...
Піт холодний виступає,
Серце стиснули пітьма.
Діти всі кричать і скачуть —
Ти ж без голосу й без слів.
Чуєш через сон, що плачеш
Й білий світ кудись поплив...
Слава Богу, що хоч рідко
Сняться вчительці ті сни.
І вона, немов лебідка,
Дожидається весни.

А весна летить шляхами,
Квіти й сонце роздає.
Ми сьогодні разом з вами!
Радісно, що всі тут є.
Будем разом зустрічати
Свято радості й весни.
Зможем всі ми пригадати
Дні чудові й гарні сни.

Ще уроки та педради
Та поїздки в поле, в ліс...
При директору наради
І догани... Хай їм біс...
То ж спасибі, добрі люди,
Що всі разом ми зійшлись.
Святкувати з вами будем
І сміятись, як колись!

Пригощайтесь, причащайтесь,
Всим, що є в нас на столі.
Товариства не цурайтесь,
Всі ж ми з вами — вчителі.
То ж піднімемо бокали
За жінок і за весну.
Щоб здоров’я добре мали,
Й ніжну посмішку ясну!

А за друга вип’єм другу,
Щоб у дружбі вічно жить.
Потім будемо по кругу —
Гарні тости говорить.

Ну, а зараз третю чарку
Ми наповним з вами знов.
Й вип’ємо швиденько, шпарко
Традиційно — за любов!
Щоб вона нас зігрівала
Все життя і кожний день.
Та на крила піднімала
Й дарувала нам пісень.

То ж сьогодні в гарне свято
Ми не будемо в журбі.
Нас зібралося багато
Й заспіваємо собі.
Як колись ото співали
Гарних, радісних пісень.
Ще й на людях виступали,
Добре хоч не кожен день.

Випили і закусили,
А закусок ще гора!
Поки є у всіх нас сили.
Познайомитись пора.

Хто працює в школі нині —
Ті в нас завжди молоді.
В них і успіхи відмінні
В педагогиці, в труді.
Кожна з них у нас — єдина!
Завжди — перша у труді.
Теж чиясь була дитина —
То ж і будьте молоді.

Думка скрізь така існує,
Приєднаємось і ми.
Хто у школі не працює —
Стали літніми людьми.
Та про кожну добре слово
Хочу вам сказати я.
В школі всім було чудово!
Всі були — одна сім’я!

Є категорія таких учителів,
Що в просторі і часі якось висне.
Чи в інший вимір кожен з них забрів
Й земне тяжіння тут не дійсне?
Уже на пенсії, пора відпочивать,
Вони ж карячаться до школи.
Й на відпочинок, як тут знать?
Можливо й не підуть уже ніколи?
Ледь шкандибають і накульгують, та йдуть,
Бо ніби тут без них не обійдеться.
А що вони тим дітям вже дадуть?
Та кожен з них з натугою, а пнеться...
Вже й серед молодих — таких давно нема,
І в спискає літніх — також не існує.
Хоч слизота надворі та зима,
Стара іде і всіх людей дивує.

То ж привітайте вічних дурнів — нас,
Що тягнуть лямку, але не здаються.
На відпочинок всім давно нам час,
Над нами й кури вже давно сміються.