Життя, життя — це несказанне диво.
У ньому стільки радості й краси…
Вітрець у гіллі грає вередливо,
Блищать на сонці крапельки роси.
Біленька хмарка радо закликає,
А ліс зелений в казочку веде…
Безмежне поле квіточками грає,
А павучок мереживо пряде.
Гудуть джмелі і соловей співає,
І ластівка у небі, мов стріла…
Луна у горах і собі гукає,
Бо щось вловила й далі понесла.
Метелики барвисті над квітками,
Летять в повітрі пахощі п’янкі.
Бездонне небо голубе над нами,
В траві зеленій стежечки в’юнкі…
Он виринають гори у тумані,
І грає сріблом річечка швидка.
Мелодії пливуть чудні, незнані,
Народжується пісенька легка…
І вся краса ця створена для тебе,
Щоб ти, людино, доброю була.
Краса земна і синьооке небо
Для твого щастя, радості й тепла…