Краю мій вербовий, краю калиновий,
Тут краса чудова ллється у вірші.
Звук лісів і поля чистий світанковий
Створює величну музику душі.

В чарівних куточках рідної Волині
Муза відкривала людям світ краси.
Музика і слово в нас звучить і нині.
То ж звучить бентежно хай в усі часи.

Лесин край поезій, образи казкові,
Музика Стравінського — звуки лісові.
Із глибин джерельних, чисто-пелюсткових
Величальні й щирі, радісні й живі.

Бо ж на що не глянеш, а воно співає,
Душу заворожує, серце звеселя.
І верба старезна раптом оживає,
І говорить ніжно матінка-земля.

Зорі промовляють нам і трава шепоче,
І прийшла калина й стала край води.
Сонечко іскриться, річечка хлюпоче...
Молодий Стравінський теж ходив сюди.

Це земля Волинська в його душу вклала
І красу, і радість, співи солов’я.
І на творчість сина свого надихала
Та йому створила світове ім’я.

Бо ж душа лірична і така пісенна
Всю красу вмістила і відчула злет.
«Соловей», «Жар-птиця» і «Весна священна»,
То лірична пісня, то дзвінкий балет.

Музика, як казка, душі нам чарує,
Будить струни серця, ніжні почуття.
То сміється весело, то чогось сумує,
Всюди супроводжує протягом життя.

Знов весна над світом крила розгортає,
Щоб промінчик сонця в душах не померк.
Як акорд заключний хай звучить, лунає
«Феєрверк» Стравінського й справжній феєрверк.

Фестиваль музичний на святій Волині —
Музика Стравінського серце веселить.
Всіх сюди зібрала й об’єднала нині
З музикою в серці легше в світі жить.