До купи хмари всі зійшлися
В одну суцільну сіру шаль.
Вони, мабуть, заприсяглися
Сховати сонечко, а жаль.
Бо так без сонця непривітно,
І настрій геть не весняний.
Де небо чисте і блакитне?
Де промінь сонця золотий?
Аж ось між хмар одне віконце
Відкрилось в чисту голубінь.
І бризнуло яскраве сонце,
Сипнуло тисячі промінь.
І враз довкола потепліло,
І усміхнулось в добрий час.
То душу сонце звеселило,
Вселило добрий настрій в нас.