Надія Красоткіна

Добро в людині

Як є в людей благополуччя — добрий знак.
Але, ну, скільки тій людині треба?
У декого добра того та благ... Однак,
Ще більше взяти визріла потреба.
Гребе й гребе, щоб душу вдовольнить,
Ну, а душа та просто ненаситна.
Добро, як молоко, вже через край біжить,
А жадібність — безкрая, безпросвітна.
Вона затьмарила людині душу й зір,
Кінця і краю жадібність не має.
Та накопиченням кінець прийде, повір.
Нічого вічного у світі не буває.
Людина їсть тому, щоб працювати й жить,
А не живе, щоб тільки смачно їсти.
Вдягається, щоб власне тіло захистить.
Житло, щоб спати де було й присісти.
Потреба більша є у ласці й доброті,
У відданості, співчутті — всяк знає...
Одвічні якості людські й такі прості.
І кращого у світі не буває.
Але про це, мабуть, наш світ уже забув,
Бо стільки зла, ненависті і болю...
А злий недолюдок і досі не збагнув,
Що втратив все: і серце, й душу, й волю...
Лишились гарна оболонка й папірці,
Та їх ще ждуть часи сумні й трагічні.
Не варті стануть і мільйони у руці.
Та, навіть, злитки золоті не вічні.
Бо як любові й доброти нема в серцях,
Тим не поможе і яскраве світло.
Зло полонило душу, їсть одвічний страх,
Та пліснява від темноти розквітла.

Відгуки

Social comments Cackle