Надія Красоткіна

Дозвольте серцю зацвісти

Життя в нас дуже швидкоплинне,
Той час кудись летить, летить.
І рік за роком вдалеч лине,
Не зупиняється й на мить.
Лиш був дитиною та грався,
А вже — дорога в інститут.
Ще лиш студентом там навчався,
А вже на пенсію маршрут.
І от уже життя спокійне,
Розмірене і без тривог.
Та не буває все постійне,
Життя — неписаний пролог.
А що там далі, хто те знає?
Скоріше, шлях у нікуди.
Живе людина і вмирає,
Більш не повернеться сюди.
Тому прожити треба світло,
Добро й любов у світ нести.
Щоб на землі душа розквітла…
Дозвольте серцю зацвісти!

Відгуки

Social comments Cackle