І знову сіро… Дощик надворі,
Холодний вітер східний повіває…
Це листопад. Так завжди в цій порі,
Нічого вже цікавого немає.
Стоять дерева голі і німі,
Пора всьому живому засинати.
Зима тримає сніг у рукаві
Й збирається ним землю посипати,
Та не пора. Ще рано для зими,
Не всі дощі ще випали осінні.
Теплу відносному радіємо всі ми
І казку чуємо в неяснім шурхотінні,
Що озивається в кущах, то у траві…
Це, мабуть, вітер хоче нас злякати.
Життя спиняється в зеленій мураві,
Вся комашня ховається, щоб спати.
Нас пізня осінь до зими веде,
Готує землю до морозу й снігу.
Краси барвистої уже нема ніде,
Ніщо не спинить часового бігу.