Живи й радій і небу голубому,
І навіть хмарам, що прийшли нараз,
Всьому що є: живому й неживому,
Бо це твоє життя і це — твій час,
Відведений для тебе. Так для тебе,
Бо ти у просторі і в цьому часі є.
То ж не журитись, а радіти треба,
Й прожити з толком все життя своє.
А літ для нас не так уже й багато,
То ж кожен ранок з радістю стрічай,
І кожен день хай буде, наче свято,
Журбу та сум у серце не впускай.
Живи й радій життю навколо себе,
В усьому вмій побачити красу.
Частіше задивляйся в синє небо,
Збивай на травах дзвінкову росу,
Пейзажам неймовірним подивуйся,
І фарбам, що довкіл палахкотять,
Світанками прозорими милуйся,
Радій мелодіям, що скрізь звучать…
І пахощам радій, що звідусюди
Так ніжно линуть тільки навесні.
І трелі соловейка ллються в груди,
Й звучать довкола чарівні пісні…
Радій життю, воно таке цікаве,
Тому прожити радісно спіши.
А сонце усміхається яскраве,
Лиш не гріши у світі, не гріши…